Був турботливим сином і надійним другом
6 липня, Шрамківська громада у скорботі попрощалася із Захисником ШУМАРОМ СЕРГІЄМ ВІКТОРОВИЧЕМ.
Шумар Сергій Вікторович народився 8 жовтня 1995 року в смт Шрамківка, в родині Віктора Івановича та Наталії Анатоліївни Шумар.
Ріс добрим, щирим, усміхненим, товариським, закінчив 9 класів Шрамківської загальноосвітньої школи та продовжив навчання в Золотоніському професійному ліцеї, де отримав спеціальність бухгалтера.
З 2015 по 2017 роки Сергій проходив строкову службу Збройних силах України.
В вересні 2024 року Сергій був призваний на військову службу по мобілізації. Мав звання – солдат, служив стрільцем – помічником гранатометника.
Перебуваючи на позиції поблизу населеного пункту Ясенове Покровського району Донецької області, під час виконання бойового завдання, безпосередньо беручи участь у бойових діях пов’язаних з захистом Батьківщини, 24 січня 2025 року, Сергій зник безвісти. Пְ’ять довгих місяців рідні та близькі чекали Сергія та сподівалися, що він живий. Нехай в полоні, поранений, але все ж таки - живий. Та доля розпорядилася інакше…
Місяці пошуків завершились звісткою — в результаті обміну тілами, Сергій був опізнаний за допомогою експертизи ДНК.
Війна передчасно обірвала його життя...
Відданий військовій присязі на вірність українського народу 24 січня 2025 року Герой загинув.
Сергій був добрим, світлим, справедливим, турботливим сином і надійним другом. Він любив життя, мав багато планів на майбутнє, проте війна занадто рано забрала його молоде життя, не давши здійснитись юнацьким мріям.
Сергію назавжди залишилось 29 років.
У Сергія залишились батько, мати та старший брат Олександр.
Його ім’я – назавжди в історії гідної героїчної боротьби за волю, незалежність, світле і спокійне майбутнє України .
Співчуваємо рідним і близьким. Щиро розділяємо біль втрати та схиляємо голову в глибокій скорботі.
Герої не вмирають!
Вони поповнюють ряди небесного війська і вічно живуть у пам’яті тих, хто їх любив…
Вічна пам’ять і слава Герою!
Шана та доземний уклін!
