Ніколи не мовчіть про насильство!
Діти – майбутнє кожної країни. Одним із показників соціальної зрілості суспільства є ставлення до дітей. В суспільстві, що зорієнтоване на високі загальнолюдські цінності, не можуть бути терпимі прояви жорстокого поводження з дітьми, зневажання їхніх інтересів, оскільки це має тяжкі соціальні наслідки: формуються соціально дезадаптовані, малоосвічені особистості, а головне – насильство знову породжує ту ж саму жорстокість. На жаль, значна частина інформації про насильство у ставленні до дітей залишається прихованою з багатьох причин: страх дітей, мовчання батьків, соціальна прийнятність насильства. Проблема сексуального насильства над дітьми стосується кожного громадянина суспільства. Саме тому проведення міжсекторальної комунікаційної роботи відповідної тематики націлено на привернення уваги до цієї проблеми. Сексуальне насильство – це статевий акт, який здійснюється без згоди іншої сторони або спроба його здійснити; дії сексуального характеру, які не передбачають статевого контакту (наприклад, вуайєризм або сексуальне домагання) без згоди іншої сторони; дії, спрямовані на торгівлю людьми з метою сексуальної експлуатації, які здійснюються до осіб, нездатних дати згоду або відмовитися; а також сексуальна експлуатація в інтернеті. Сексуальні посягання відносно дитини включають в себе форми як фізичного, так і психічного насильства. Поняття «інцест» повинно використовуватися в тих випадках посягань, коли відбувається кровозмішення.
До сексуального посягання відносять і сексуальну експансію щодо дітей та підлітків, наприклад, використання їх в дитячій порнографії. Не існує якихось особливих психічних симптомів, пов’язаних, саме, з сексуальним посяганням. Але часто відзначаються: депресія, спроби самогубства, інші форми самодеструктивної поведінки (вживання наркотиків, проституція, анорексія або булімія та ін.). Вік жертв сексуального насильства: сексуальні посягання відносно дівчаток трапляються найчастіше в 8-11 років, щодо хлопчиків – трохи пізніше. При інцесті відносини тривають протягом кількох років . В багатьох випадках постраждалі не заявляють (згідно з підрахунками, поліція дізнається лише у 10 відсотках випадків) «Якщо говорити про світові дослідження, то вони вказують на те, що кожна п’ята дівчинка страждає від сексуального насильства у віці до 18 років. Це жахлива статистика і це не тільки Україна. Але якщо говорити про Україну і про ті кримінальні справи, які були заведені, то це – 410 випадків торік, 70 випадків вже за два місяці цього року», - розповів дитячий омбуцмен Микола Кулеба в інтерв’ю hromadske у березні 2021 року. При цьому він зауважив, що це лише незначні дані, адже здебільшого діти не повідомляють про такі злочини: або соромляться, або не знають що це погано, або ж через те, що їх скоюють родичі. Діти, які пережили сексуальну травму, відчувають, що це погано. намагаються передати суть того, що сталося словами, поведінкою. Їх важко зрозуміти, їм потрібна особлива чуйність. Іноді вони нічого не розповідають, соромляться того, що сталося, відчувають страх. Думають, що, можливо, вони одні з такими проблемами. Більшість дітей додумують те, що трапилося або обіграють його. Одні вважають, що душа відлітає з тіла, коли це трапляється, інші ж переконують себе в тому, що це поганий сон, треті – що все сталося не з ними, а з кимось іншим. Ці реакції дітей об’єднали в так званий синдром пристосування. Дитина розуміє, що сексуальний контакт повинен триматися в таємниці, що вона безпорадна по відношенню до дорослого. Не отримуючи своєчасно допомоги, вона змушена змиритися з подальшими посяганнями. Симптоми після сексуального насильства залежать, насамперед, від віку, рівня розвитку, відносин з кривдником, типу сексуальних дій, їх тривалості тощо. У молодших школярів часто спостерігається регресивна поведінку, наприклад, вони можуть почати мочитися в ліжко, смоктати палець. В них може виникнути страх перед чоловіками. Вони можуть стати примхливими, боятися темряви, відмовлятися спати на самоті. У деяких проявляється надмірний інтерес до сексу, сексуальних ігор, що може привести до того, що їм не дозволять гратися з іншими дітьми. Однак, слід нагадати, що підвищений сексуальний інтерес можуть проявляти і деякі діти з психічними порушеннями, наприклад з аутизмом, розумовою відсталістю, біполярним розладом, психозом.
У школярів середніх класів, що пережили сексуальне насильство, спостерігається: зниження концентрації уваги і, як наслідок, оцінок, порушення сну, нічні кошмари, фобії. Почуття сорому і страх показати своє тіло може привести до відмови від участі в заняттях спортом або обстеження у шкільного лікаря. Через це діти відгороджуються від товаришів. У них часто виявляються і такі психосоматичні симптоми, як біль у животі, в горлі, головний біль тощо.
Підлітки, які не наважуються розповісти про все це, втрачають віру в себе. Може проявитися саморуйнівна поведінка зі шкідливими звичками. Сексуальні посягання вважаються найчастішою причиною того, що дівчатка тікають з дому. Багато з них потім займаються проституцією. З опитувань повій з’ясовується, що приблизно 70- 100% з них піддалися сексуальному насильству в дитинстві. Для деяких дівчат це був єдиний спосіб отримати тепло і увагу. Інші реагують інакше. Вони блокують свої почуття, відходять у депресію, що часто призводить до самогубства. Деякі дівчатка-підлітки відмовляються сприймати своє тіло, відхиляють все, що пов’язано з сексом, сильно худнуть або товстіють, щоб приховати жіночі форми. Трапляються істеричні реакції – непритомність, паралічі тощо. Часто підлітки, щоб зробити психічну біль відчутною, наносять собі каліцтва, кусають себе, щипають. У хлопчиків, які пережили сексуальне насильство, як показують досвід і проведення досліджень, найчастіше спостерігається реакція у вигляді ексгібіціонізму, сексуально зухвалої поведінки до і в період статевого дозрівання. Насильство над дітьми – це реальна загроза для розвитку суспільства. Адже жорстоке поводження з дітьми в подальшому формує з них соціально-дезадаптованих людей, не здатних створювати повноцінну сім'ю, бути гарними батьками, а також є поштовхом до відтворення жорстокості по відношенню до власних дітей. Суспільство не повинно виявляти нерішучості у боротьбі з насильством над дітьми. Діти – це повноправні члени суспільства! Вони мають право на захист особистості.
Якщо ваша дитина постраждала від сексуального насильства, ви стали свідком насильства над дитиною чи ви підозрюєте насильство над дитиною - повідомляйте в поліцію. За цим номером - 093 063 53 43 - ви зможете отримати юридичну консультацію та психологічну підтримку. Телефонуйте або заповнюйте форму за посиланням https://www.savechild.com.ua/consultation
Більше інформації про захист дітей від сексуального насильства на сайті МБО “Служба порятунку дітей” https://www.savechild.com.ua/
