Передумови та причини виникнення цькування
Причинами виникнення булінгу (цькування) у міжособистісних взаєминах
можуть бути різні чинники, які можна поєднати у чотири групи: особистісні,
сімейні, соціальні, оточення (середовище).
1. Особистісні чинники – це фізичні чи психологічні особливості дитини
(індивідуальні особливості фізичного, психічного, інтелектуального розвитку,
зовнішності тощо).
Розлади та порушення в розвитку дитини можуть стати причинами
виникнення булінгу (цькування). Так, часто ініціаторами булінгу (цькування) є
діти, які мають певні індивідуальні психологічні особливості та спровоковану цим
агресивну поведінку (синдром дефіциту уваги, гіперактивності, розлади
поведінки, біполярний розлад, опозиційний розлад, посттравматичний стресовий
розлад та інші).
Будь-яка інакшість - відмінність дитини від інших дітей, наприклад,
зовнішній вигляд, стан здоров’я, національність тощо, являється однією з
найчастіших причин булінгу (цькування) по відношенню до таких дітей.
Іноді діти вважають булінг (цькування) прийнятним способомтсамоствердитись та завоювати авторитет в очах друзів та однолітків: стати популярними, керувати, мати вплив на інших, привернути увагу, змусити інших їх боятися та поважати. Ця причина має більшу вірогідність у період переходу з початкових до середніх та з середніх до старших класів, а також коли у класі з’являються нові учні/учениці.
Також причиною булінгу (цькування) може стати спосіб поведінки дитини - коли дитина проявляє або не проявляє активність, на яку від неї очікує більша частина групи (класу) (відмінник, підлиза, двієчник, занадто активний/пасивний, експресійний/закритий).
Крім того, причиною булінгу (цькування) серед дітей в закладі освіти може
стати намагання компенсувати невдачі в навчанні, суспільному житті тощо.
Так, деякі діти булять через заздрість успішнішим учням/ученицям, через гарніші
або крутіші речі, одяг, гаджети.
2. Серед сімейних чинники, які визначають агресивну поведінку дитини та можуть провокувати булінг (цькування), можна виділити:
● брак близьких стосунків у батьків з дитиною та відсутність їхньої уваги
до неї позбавляє дитину можливості ділитись з рідними своїми проблемами та
труднощами у спілкуванні;
● слабкий або занадто сильний (авторитарний стиль спілкування)
контроль над дитиною. Наприклад, якщо батьки не дають дитині спокою через
оцінки, кричать на неї, позбавляють прогулянок і спілкування, не залишаючи час
для відпочинку, то дитина буде вести себе в школі так само;
● гіперопіка над дитиною. Наприклад, коли дитина виходить із сімейного
оточення у зовнішній світ, вона не здатна самостійно вирішувати проблеми, не
спроможна за себе постояти, не розуміє важливість прийняття інших людей;
● тиск або жорстоке поводження батьків, що призводить до сприйняття
дитиною навколишнього світу як постійного джерела загрози. Наприклад, якщо
дитина в родині засвоює, що сварки, бійки, образи, критика та приниження
іншого є єдиним способом висловити своє невдоволення, то в подібній ситуації в
школі дитина починає діяти за звичною для неї схемою.;
● домашнє насильство спричиняє появу булінгу, зокрема в шкільному середовищі, коли дитина, що потерпає від домашнього насильства, копіюючі дії дорослих, може стати як жертвою, так і кривдником;
● виховання в неповній сім’ї. Варто відзначити, що не завжди виховання в неповній сім'ї може призвести до агресивності дитини.
3. Чинники середовища
Несприятливий соціально-психологічний клімат в закладі освіти, стрес від
навчанням внаслідок перевантаження, відносини з однолітками та
вчителями/вчительками, відсутність належної уваги з боку вчителів/вчительок,
сприяють появі сварок, конфліктів, проявів насильства та їх перехід в булінг
(цькування). Найбільш розповсюдженими чинниками, які провокують появу
булінгу (цькування) в закладі освіти є:
● авторитарний стиль навчання. Іноді вчителі/вчительки самі
можуть бути ініціаторами булінгу (цькування), коли учень/учениця розглядається
як об'єкт педагогічного впливу, а не рівноправний партнер. Вчитель особисто
приймає рішення, без врахування думок учнів/учениць, встановлює жорсткий
контроль за виконанням своїх вимог, внаслідок чого учні втрачають активність,
характеризуються низькою самооцінкою та агресивністю. При авторитарному
стилі навчання сили учнів/учениць спрямовані на психологічний самозахист, а не
на засвоєння знань та особистий саморозвиток. Коли вчитель/вчителька
використовує систему групового покарання, коли карається вся група (клас) за
провину окремого учня/учениці, це збільшує ризик виникнення агресивної
поведінки серед учнів/учениць;
● виокремлення вчителем/вчителькою будь-якого учня/учениці як
позитивного або негативного прикладу для інших часто провокує суперництво,
яке у майбутньому переростає у булінг (цькування) цієї дитини;
● ігнорування проблеми на рівні закладу освіти. Іноді педагогічний
персонал закладу освіти відмовляється визнавати випадки булінгу (цькування) в
групі (класі) або закладі освіти в цілому, просто ігнорує це явище. Це, в одному
випадку, може сприйматися дітьми як норма поведінки, і вони будуть моделювати
цю поведінку на інших дітей. В іншому випадку - це провокує почуття безкарності та безнадійності та нерідко призводить до загострення ситуації з булінгом (цькуванням) в закладі освіти.
● відсутність контролю з боку педагогічного персоналу за поведінку дітей під час перерв, а особливо в таких місцях, як їдальня, роздягальні, сходи тощо.
До того ж сексуальні стосунки, які виникають серед учнів та учениць у старшому віці, також іноді стають підставою для виникнення булінгу (цькування).
4. Соціальні чинники – це стереотипи, культурні норми, соціальна та економічна нерівність, вплив інформаційних технологій (ЗМІ, інтернет, ігри, фільми тощо).
Досить часто причиною булінгу (цькування) в закладі освіти є гендерні стереотипи, тобто домінування чоловіків над жінками. Іноді учні та вчителі можуть допускати дискримінацію у міжособистісних стосунках по відношенню до учениць або вчительок, демонструючи свою силу та перевагу.
Причиною булінгу (цькування) в закладі освіти також може бути сексуальна орієнтація. Про поширення булінгу (цькування) за ознакою сексуальної орієнтації свідчать результати дослідження, проведеного ВБО «Точка опори» у 2018 році, згідно якого 48,7% опитаних ЛГБТ-учнів та учениць почувають себе у небезпеці в закладі освіти через свою сексуальну орієнтацію.
Соціальна та економічна нерівність – є досить розповсюдженою причиною булінгу (цькування) в закладі освіти.
Учні/учениці з забезпечених сімей або з сімей з високим соціальним статусом можуть зневажливо ставитися до учнів/учениць з малозабезпечених сімей.
Представники етнічних меншин, вимушено переміщені особи, мігранти частіше за інших підпадають під булінг (цькування) в закладі освіти навіть з боку вчителів/вчительок.
Діти, які стають об’єктами зневажливого ставлення інших, можуть проявляти
насильницькі дії проти своїх кривдників(ниць), що стає способом відновлення
справедливості та самоствердження.
Також спонукати дітей до проявів булінгу (цькування) може популяризація насильницьких моделей поведінки на телебаченні, в кінематографі, в мережі Інтернет. Сучасні медіа не рідко демонструють жорстокість і насильство та значною мірою впливають на формування цінностей та поведінку дітей. Значна частка дітей та підлітків після перегляду сюжетів з жорстокістю та агресивністю ідентифікують себе з такими героями та сприймають це як зразок поведінки. Діти поступово починають вважати насильство способом вирішення проблем та імітують побачене в реальному житті.
Зазвичай виникнення булінгу (цькування) в закладі освіти є комплекс декількох причин. Тому для педагогічного персоналу важливо виявити чинники цього явища та знайти шляхи зниження їхнього впливу.
Свого часу група дослідників розробила так звану «піраміду ненависті», яка побудована за тим же принципом, що і піраміда потреб Маслоу, тобто кожен нижній рівень обумовлює наступний рівень і уможливлює булінг (цькування), агресію, прояви насильства по відношенню до інших.
Вона складається з 5 рівнів:
− рівень упередженого ставлення;
− рівень дій, базованих на упередженні;
− рівень, на якому виникає дискримінація;
− рівень жорстокості;
− рівень геноциду.
Таким чином, аби успішно працювати із булінгом (цькуванням) в закладі
освіти, треба, в першу чергу, працювати із суспільними, у тому числі і з особистими, стереотипами та упередженнями, оскільки вони становлять основу, на якій зароджується ненависть та агресія по відношенню до інших. По-друге, варто пам'ятати, що діти переймають ставлення, реакції, способи поведінки дорослих, які ті часто транслюють несвідомо. Тому батькам, педагогам варто працювати і над своїми емоціями, слідкувати за власними висловлюваннями та вчинками, реакціями та способами поведінки, аби не провокувати булінг.
