Учасники булінгу (цькування)
Ситуація булінгу має колективний характер. В школі діти утворюють певну
ієрархічну соціальну структуру, яка, як правило, має три основні елементи, а саме:
● кривдник (булер);
● потерпілий або мішень булінгу;
● спостерігачі.
Кривдник (булер) – це той, хто безпосередньо вчиняє булінг (цькування).
Кривдниками(цями) найчастіше стають ті, хто росте без заборон та авторитету
дорослих. Їм дуже часто не вистачає уваги з боку дорослих і поваги до їх
особистості, через що їм весь час доводиться самостверджуватися за рахунок
інших. У більшості таких дітей яскраво виражені нарцисичні та лідерські риси
характеру.
Авторитет кривдника піднімається не за рахунок особистих досягнень, а
шляхом приниження інших, демонстрації своєї сили та переваги над слабшими.
Вони нечутливі до страждань інших і можуть сприймати булінг (цькування) по
відношенню до інших як розвагу, ніколи не розкаюються у вчиненому.
Кривднику можуть бути притаманні садистські нахили, що проявляється в
отриманні задоволення від процесу цькування.
У разі, якщо булінг (цькування) вчиняється групою осіб, то зазвичай серед
кривдників(ниць) виділяється лідер(ка), а також один або кілька
послідовників(ниць). Послідовники(ниці) позитивно ставляться до знущань та
беруть активну участь в них, але зазвичай не є їх ініціаторами(ками) та не грають
провідну роль. Вони можуть отримувати задоволення від того, що когось на їх
думку «справедливо» покарано, коментувати те, що відбувається, знімати на
відео, поширювати це в Інтернеті.
Також, на боці кривдника(ниці) можуть виступати спостерігачі(чки)-
прихильники(ниці) – вони підтримують дії лідера(ки), але самі в його діях
активну участь не беруть. Серед прихильників(ниць) виділяють:
● активних – це ті, хто активно та відкрито підтримує знущання,
наприклад, сміхом або приверненням уваги до випадку;
● пасивних – це ті, яким подобаються знущання, але вони не
демонструють явних ознак підтримки.
Потерпілий (жертва) або мішень булінгу.
Треба зазначити, що об’єктом булінгу (цькування) може стати будь-хто.
Найчастіше в розряд потерпілого (жертви) булінгу (цькування) потрапляють
діти, які чимось відрізняються від своїх ровесників: фізичними даними,
особливостями розвитку (гіперактивні, з синдромом дефіциту уваги, заїканням
тощо), успіхами в навчанні, матеріальним становищем, навіть просто запальним
чи спокійним характером, заниженою самооцінкою, вираженим почуттям
провини та невдоволенням собою тощо. У зоні ризику стати жертвою булінгу
стають діти, у якої немає довірливих відносин з батьками, дитина надана
здебільшого сам собі і вулиці.
На боці потерпілого (жертви) також є спостерігачі(чки), які поділяються на
три категорії:
● активні спостерігачі(чки)-захисники(ці), які не сприймають цькування,
допомагають або намагаються допомогти учневі/учениці, якого/яку цькують. Як
правило, вони діляться тим, що відбувається в групі (класі) з батьками,
переживаючи майже ті самі почуття, що і потерпілий (жертва) булінгу
(цькування);
● пасивні спостерігачі(чки)-захисники(ці), які не сприймають цькування і
вважають, що повинні допомогти жертві, але не наважуються на активні дії;
● байдужі спостерігачі(чки), які не залучаються до процесу цькування та не
займають чітко визначеної позиції.
Варто зазначити, що булінг (цькування) може відбуватись і без спостерігачів.
Отже, навколо потерпілого (жертви) утворюється так зване «коло булінгу
(цькування)», яке свого часу описав норвезький психолог Ден Олвеус, відомий
своїми працями в області агресивної та асоціальної поведінки дітей. Це коло
демонструє, що спостерігачі(чки), які знаходяться на початку процесу на
нейтральних або протестуючих позиціях, мають властивість зсуватися вліво, в
сторону кривдника(ці). Це відбувається за законами психологічного захисту. Коли
допомога ззовні не приходить, дитина захищається, відкидаючи власні людські
якості – співчуття і жалість. Тому розірвати «коло булінгу» може тільки дорослий.
