Шрамківська громада прощалась зі своїми Героями - захисниками України
25 лютого 2024 року, Шрамківська громада, з глибоким сумом, стоячи на колінах попрощалась та провела в останню дорогу своїх Героїв, захисників України.
КРАВЧЕНКА ВОЛОДИМИРА ВАСИЛЬОВИЧА - жителя с. Шрамківка.
БОРЩА МИКОЛУ ВАЛЕРІЙОВИЧА- жителя с. Кононівка.
Кравченко Володимир Васильович загинув 6 лютого 2024 року в районі населеного пункту Роботине Запорізької області, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу і незалежність.
12 лютого родина Володимира отримала сповіщення , що Володимир 6 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання зник безвісти. До останнього моменту рідні та односельчани сподівалися, що він живий, але 22 лютого прийшло сповіщення, що 6 лютого 2024 року Володимир загинув.
26 грудня 2023 року Володимир був мобілізований до Збройних сил України. Служив старшим стрільцем - оператором 2 взводу 9 роти 3 механізованого батальйону військової частини.
Володимир був Учасником АТО, де прослужив більше року. Народився Володимир 22 жовтня 1974 року в с. Шрамківка в багатодітній сім’ї, разом з сестрою Тамарою були двійнею, з самого народження і до останнього вони відчували один одного навіть на відстані.
Володимир закінчив 11 класів Шрамківської загальноосвітньої школи. Після закінчення школи проходив службу в армії. Після служби в армії розпочав свою трудову діяльність, одружився, разом з дружиною Мариною народили, виховали та дали путівку в життя доньці Надії. Володимир дуже любив свою родину і з нетерпінням чекав народження онука, але не судилося йому його побачити, народився онук через 10 днів після його загибелі.
До мобілізації Володимир працював в ТОВ «Лани Драбівщини», де користувався повагою в колег та керівництва.
Володимир був трудолюбивим, вправним господарем, не цурався ніякої роботи, був безмежно світлим, щирим, мав безліч бажань, планів, мрій.
Він був люблячим чоловіком , турботливим батьком, надійним другом. Володимиру назавжди залишилось 49 років.
У Володимира залишилася дружина та донька.
Борщ Микола Валерійович загинув 21 лютого 2024 року в районі населеного пункту Степове Донецької області, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу і незалежність.
Щоб боронити рідну землю, вигнати окупантів з України та стати на захист її суверенітету і територіальної цілісності, відстояти право кожного з нас жити у вільній та суверенній державі, Микола 25 лютого 2022 року добровільно взяв до рук зброю і щодня з побратими наближав Перемогу, неодноразово був поранений, але повертався на фронт. Служив кулеметником 4 відділення 3 взводу 1 спеціальної роти військової частини.
Микола був товариський, доброзичливий, відповідальний, непохитний, чуйний та турботливий син, надійний друг.
Микола любив життя і багато хотів встигнути, проте занадто рано ворожа куля обірвала його життя, не давши здійснитись мріям.
Народився Микола 4 грудня 1984 року в селі Кононівка . Закінчив Кононівську загальноосвітню школу. Після закінчення школи отримав спеціальність автомеханіка. Проходив службу в збройних силах України. Після служби в армії працював в м. Київ будівельником, потім на залізниці.
Миколі назавжди залишилось 39 років.
В Миколи залишилася мати.
Важко знайти слова втіхи, неможливо заспокоїти біль та гіркоту втрати. Кожен загиблий воїн – це болюча рана на душі кожного з нас.
Світла пам’ять про наших ГЕРОЇВ завжди житиме в наших серцях.
Агресор відповість за смерть кожного нашого воїна, кожної дитини, за кожну материнську сльозу, за кожен поруйнований будинок, за кожен метр спаленої землі.
Герої не вмирають!
Слава Україні!
