Дитяча та підліткова злочинність
Дитяча і підліткова злочинність не є для суспільства явищем новим, проте однозначно є своєрідним індикатором тих несприятливих та регресивних процесів, які мають місце в державі. На сьогодні в українському суспільстві спостерігається ситуація, яка свідчить про «омолодження» злочинності, що викликає неабияку тривогу.
В чому полягають основні причини, та які фактори провокують збільшення кількості правопорушень та зростання злочинності серед дітей та підлітків?
- Ослаблюється виховна функція сім’ї. Слід розуміти, що сім’я, як соціальний інститут, відіграє ключову роль у становленні особистості дитини: формує уявлення про моральні стандарти, загальнолюдські цінності та ідеали. Дитина ж, в силу відсутності достатнього життєвого досвіду та здатності до глибинного аналізу дій і поведінки батьків, буде копіювати їх поведінку, світогляд, ступінь поваги до закону та правову культуру. Саме тому основи законно слухняності закладає саме сімейне виховання.
Однак доволі часто можемо спостерігати, що в деяких сім’ях відсутні прийнятні умови для належного виховання дітей та підлітків, а це, в свою чергу, призводить до деформації психічного та духовного розвитку підростаючого покоління. Наслідком зазначених відхилень можуть стати вчинення протиправних діянь, що нерідко мають тяжкі наслідки.
- Виникають конфліктні ситуації із дорослими. Справа в тому, що підлітковий вік досить непростий із психологічної точки зору. У зв’язку з цим, нерідко між батьками та підлітками виникають конфліктні ситуації. Як правило, конфлікти між дорослими та підлітками назрівають через прагнення останніх до самостійності, яке старше покоління не бере до уваги і, відповідно, не підтримує. Не забуваймо, що підліткам вкрай важливо, щоб із їхньою точкою зору рахувалися, брали до уваги їх прагнення та бажання, довіряли, не насміхалися над ними . Проте, в силу психологічної незрілості, підлітки свій протест демонструють негативною поведінкою, грубістю, протиправними діяннями в тому числі.
- Бездоглядність та безпритульність дітей. Бездоглядність та безпритульність дитини є одними із найпоширеніших причин, які спонукають підлітка стати на шлях злочину. Виникає ж бездоглядність зазвичай в тих сім’ях, які ведуть антисуспільний, розпусний та амморальний спосіб життя. Такі сім’ї знаходяться в складних матеріальних, психологічних, емоційних умовах. Діти ж, не маючи бажання приймати такий стан речей, можуть навіть іти з дому, вдаючись до бродяжництва.
Неповнолітні, які позбавлені систематичного контролю та уваги з боку батьків , з великим відсотком вірогідності можуть стати жертвами жорстокості, насилля, і у найгіршому випадку – піти злочинним шляхом.
Як бачимо, сім’я посідає визначальне місце в становленні особистості дитини та підлітка. Безперечно, роль сім’ї в попередженні дитячої і підліткової злочинності є чи не визначальною. Однак варто розуміти, що окрім сім’ї, на підлітка великий вплив справляє його найближче оточення, яке складається із друзів, ровесників.
Навіть зовнішнє благополуччя може стати трагедією для незрілої психіки підлітка. Досить часто ми спостерігаємо, що діти із заможних родин вдаються до вчинення злочинів, вжиття алкогольних та наркотичних засобів (які, по суті, в більшості випадків є причинами вчинення правопорушень). Ці діти не знають голоду, не мають проблем із одягом та ґаджетами, вони навчаються в престижних навчальних закладах.
В таких випадках, як правило, батьки попри своє матеріальне благополуччя, є педагогічно і психологічно некомпетентними, а відтак не можуть передбачити та попередити проблему. Досить часто дорослі нехтують психоемоційним станом підлітка, демонструють авторитарність та небажання дослухатися до дитини. І дитина шукає вихід, але свій.
У підлітковому віці важливим, а іноді й визначальним, стає вплив ровесників та старших товаришів. Проте не завжди це оточення можна вважати благополучним. Підлітки потрапляють у погану компанії через вплив однолітків і друзів, погані відносини в шкільному колективі, проблеми з батьками й учителями. Пояснюється це тим, що дитина шукає своєрідний вихід із ситуації та підтримку. Саме в таких компаніях проявляються та загострюються негативні риси характеру: жорстокість, нахабність, зневажливе ставлення до оточуючих. За таких умов підлітки стають вразливими щодо питання участі та скоєння злочинів. Найчастіше правопорушення вчиняються не поодинці, а саме декількома членами однієї компанії, що домовляються та погоджуються на їх вчинення.
Групові правопорушення є найпоширенішим серед зазначеної категорії осіб.
Проаналізувавши таке явище, як злочинність серед неповнолітніх та дітей, слід підкреслити, що дослідники, крім несприятливого впливу сімейного виховання, де ключова роль належить батькам, виокремлюють низку інших чинників, які можуть спровокувати протиправні діяння з боку дітей та підлітків. Серед таких чинників:
- відсутність зайнятості суспільно-корисною працею;
- шкідливий вплив найближчого оточення та середовища, в якому зростає дитина;
- не вживаються невідкладні та ефективні заходи, щоб виявити та притягнути до відповідальності повнолітніх, котрі створюють умови для втягнення дітей та підлітків у злочинну діяльність;
- провокування з боку повнолітніх до здійснення протиправних діянь неповнолітніми;
- несприятливий вплив ЗМІ, популяризація насилля, інстаграмна реальність, пропаганда вживання наркотичних засобів та алкоголю, раннього статевого життя, проституції, розбещення тощо;
- нестача або відсутність уваги й контролю з боку сім’ї та компетентних органів за дозвіллям, поведінкою, оточенням дітей та підлітків;
- відсутність системної уваги щодо проблем дитячої злочинності з боку держави та суспільства;
Отже, за правопорушення дітей та підлітків настає адміністративна або кримінальна відповідальність.
