Туга й жаль нам серця розриває...
Плачуть всі: і дорослі, й малі,
Туга й жаль нам серця розриває.
Горе нам, горе нашій землі!
Війна кращих синів забирає.
31 липня Шрамківська громада назавжди попрощалася з Героєм Веремійчиком Олександром Степановичем, жителем села Ковалівка, який віддав своє молоде життя захищаючи Україну.
Остання дорога воїна в рідному селі була встелена квітами та омита сльозами рідних, друзів, односельців та побратимів.
Веремійчик Олександр Степанович народився 19 січня 1997 року в селі Хоцунь, Любешівського району на Волині, в родині Степана та Людмили Веремійчиків.
Ріс чесним, привітним, доброзичливим, відповідальним, працьовитим, був найстаршим сином в багатодітній родині. Після закінчення Ковалівської школи, Олександр навчався у Міжрегіональному вищому професійному училищі зв’язку міста Київ, у 2015 році він отримав диплом “Радіомеханік з обслуговування та ремонту радіотелевізійної апаратури, радіомеханік з ремонту радіоелектронного устаткування”. Працював у м. Київ водієм.
В перші дні повномасштабного вторгнення, Олександр не вагаючись, добровільно вступив до лав територіальної оборони та приймав участь у визволенні Київщини. Потім 25 січня 2023 року Олександр був мобілізований до лав Збройних Сил України. Мав військове звання - молодший сержант, займав посаду - розвідник. Під час служби Олександр зарекомендував себе грамотним та дисциплінованим, мав високу професійну підготовку, сумлінно виконував військовий обов’язок, користувався авторитетом серед побратимів.
Нагороджений медаллю всеукраїнської громадської організації «Спілка ветеранів та працівників силових структур України «Звитяга» « Захисникам Вітчизни», заохочувальною відзнакою Головного управління розвідки Міністерства оборони України медаллю « За сприяння воєнній розвідці України» ІІ ступеня, відзнакою міністерства оборони України « За поранення».
26 липня 2025 року під час захисту Батьківщини в зоні виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Родинське Покровського району Донецької області, Олександр героїчно загинув...
Олександр був добрим та справедливим, прекрасним сином і турботливим братом, був сильним та мужнім, йому назавжди залишилось 28 років...
У нього залишились батько, мати, брати - Іван та Вадим, сестри - Наталія та Софійка.
Нехай світла пам’ять про Героя буде сильнішою за смерть і назавжди залишиться в серцях рідних, друзів, побратимів, односельчан та усіх, хто знав його, любив і шанував.
Низько схиляємо голови у глибокій скорботі, співчуваємо та розділяємо біль пекучої втрати з родиною Героя.
Світла пам’ять тобі, Герою!
Ми будемо завжди пам’ятати про твій подвиг!
Герої не вмирають!
