Стратегія забезпечення права кожної дитини в Україні на зростання в сімейному оточенні
Щороку тисячі дітей потрапляють до закладів, які здійснюють інституційний догляд та виховання.
Факторами, що зумовлюють влаштування дітей до таких закладів є, зокрема:
відсутність системної інформаційної політики, спрямованої на формування суспільної думки стосовно надважливості потреби кожної дитини зростати в сімейному оточенні та шкоди для дитини інституційного догляду та виховання, а також наявність в суспільстві переконань, що держава в особі закладів, які здійснюють інституційний догляд та виховання, може краще задовольнити потреби дитини, ніж сім’я, яка перебуває у складних життєвих обставинах;
недоступність якісної освіти за місцем проживання дитини з урахуванням її особливих освітніх потреб, зокрема через недостатній розвиток у територіальних громадах інклюзивного та спеціального навчання, в тому числі в закладах дошкільної освіти;
брак у батьків дітей з особливими освітніми потребами, керівників закладів освіти та фахівців, які надають послуги сім’ям з дітьми, знань про інклюзивну освіту та переконань у важливості проживання дитини в сім’ї, соціалізації у територіальній громаді;
відсутність міжвідомчої взаємодії щодо виявлення особливих освітніх потреб дитини, недостатня кількість груп продовженого дня, недостатня кількість транспортних засобів для надання послуг з підвезення до закладів освіти та у зворотному напрямку, непристосованість таких послуг до потреб дітей з особливими освітніми потребами;
несистемність медичного патронажу за новонародженими;
низька вмотивованість медичних працівників надавати послуги групам населення, які перебувають у складних життєвих обставинах;
несистемний характер профілактичних заходів щодо виявлення інвалідності в дитини або консультацій стосовно особливостей її розвитку, недостатній рівень знань і навичок у батьків щодо догляду та виховання дитини з інвалідністю;
обмежена доступність послуги з раннього втручання, зокрема для жителів сільської місцевості, у зв’язку з відсутністю законодавчо визначених механізмів надання та фінансування послуги з раннього втручання, єдиних підходів до її надання;
відсутність міжвідомчої взаємодії працівників закладів освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, кадровий дефіцит соціальних працівників і фахівців із соціальної роботи на рівні територіальних громад, що призводить до виявлення складних життєвих обставин сім’ї з дитиною на етапі серйозної кризи чи надзвичайного випадку;
низький рівень доступності соціальних послуг для сімей з дітьми в територіальних громадах, зокрема в сільській місцевості;
наявність фінансових механізмів, які дають змогу підтримувати систему інституційного догляду та виховання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;
повільний розвиток інституту усиновлення, недостатня кількість сімей опікунів, піклувальників, прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, де особи, до яких дитина влаштована на виховання у порядку, встановленому законодавством, забезпечують її догляд та виховання (далі - сімейні форми виховання), їх низька спроможність і неготовність брати на виховання дітей з інвалідністю та дітей з високими потребами у підтримці;
низька кадрова спроможність органів державної влади, органів місцевого самоврядування та надавачів соціальних послуг для дітей та сімей з дітьми виконувати покладені на них функції із забезпечення та захисту прав дитини, надмірна бюрократизація процедур із захисту прав дитини за відсутності сучасних цифрових ресурсів, які можуть пришвидшити прийняття рішень в найкращих інтересах дитини з урахуванням об’єктивних та актуальних даних про дитину та її сім’ю;
невідповідність міжнародним стандартам нормативно-правового регулювання системи забезпечення і захисту прав дитини, зокрема механізмів прийняття рішень про влаштування дитини в позасудовому порядку (за рішеннями органів опіки та піклування).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1201-р 26 листопада 2024 року «Про схвалення Стратегії забезпечення права кожної дитини в Україні на зростання в сімейному оточенні на 2024-2028 роки та затвердження операційного плану заходів на 2024-2026 роки з її реалізації» схвалено Стратегію забезпечення права кожної дитини в Україні на зростання в сімейному оточенні на 2024-2028 роки та затверджено операційний план заходів на 2024-2026 роки з реалізації Стратегії .
Рішенням виконавчого комітету Шрамківської сільської ради №174 від 12 серпня 2025 року « Про організацію виконання Плану заходів з реалізації Стратегії забезпечення права кожної дитини в Україні на зростання в сімейному оточенні на 2025-2026 роки в Черкаській області» затверджено План заходів з реалізації Стратегії забезпечення права кожної дитини в Україні на зростання в сімейному оточенні на 2025-2026 роки у Шрамківській територіальній громаді.
В даний план заходів можливо внести зміни. Чекаємо пропозиції і доповнення!!!
