Шрамківська громада провела в останню путь свого захисника
10 вересня Шрамківська громада провела в останню путь свого захисника – солдата Заїку Руслана Олеговича, мешканця села Мировичі (Кантакузівка).
Серце громади сповнилося скорботою, а душі людей – болем та вдячністю.
Заїка Руслан Олегович народився 11 січня 1995 року в селі Кантакузівка, в родині Олега та Наталії Заїків.
Ріс добрим, спортивним, привітним, мав багато друзів. Після закінчення школи у 2012 році, Руслан продовжив навчання у м.Черкаси. Потім строкова служба, після демобілізації Руслан повернувся до цивільного життя.
Під час повномасштабного вторгнення в 2022 році, Руслан був призваний до лав Збройних Сил України.
В 2023 році одружився, а у вересні 2024 у нього народився синочок Микитка, з яким Руслан так і не набавився….
В грудні 2024 року сім’я Заїків отримала сповіщення, що Руслан під час виконання бойового завдання зник безвісти. Довгі 8 місяців рідні та вся громада вірили та чекали, що можливо поранений, можливо в полоні, але живий, та на жаль, підтвердилось найстрашніше... Будучи вірним військовій присязі за нашу Батьківщину, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Шевченко Покровського району Донецької області грудня 2024 року Руслан загинув.
Руслан мав військове звання - старший солдат, служив на посаді стрілець - номер обслуги 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини А478 .
Руслан мріяв повернутися додому з Перемогою. Він будував плани на майбутнє під мирним небом, прагнув жити, працювати та творити. Проте війна безжально обірвала його молоде життя, сповнене сили, енергії та любові до рідної країни.
Руслану назавжди залишиться 29 років.
Руслан залишив по собі не лише спогади. У нього залишилися батько, мати, кохана дружина Валентина та синочок Микита. Для них він був всесвітом. Для нас усіх – прикладом мужності, гідності й безмежної любові до рідної землі.
Щирі співчуття рідним та близьким.
Вічна пам'ять Герою!
Слава Україні!
